Квікало, -ла, с. Визжащее существо.
Лебедя, -ді, ж. Лебедь-самка. Стенька вже була, а хороша та чепурна, як тая лебедя. Ум. лебідка, лебідонька, лебідочка.
Лобо́к, -бка, м. Ум. отъ лоб.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха.
Подарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) — кому, кого. Бідному ніхто не подарує. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Батько подарував йому свого коня.
2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує.
Поманячити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Поснувати, сную, -єш, гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване.
Скуза, -зи, ж. Извиненіе, оправданіе, отговорка.
Чмутувати, -ту́ю, -єш, гл. Проказить, шалить. Опівночі приходять парубки і лякають дівчат, перебравшися.... Дореготавшися, хлопці годі чмутувати, скидають видумки свої і в рядок сідають за стіл. Въ слѣдующ. стихахъ Макаровскаго въ значеніи: ухаживать за кѣмъ, утѣшать? Или просто: шутить? Ся голубонька тряслася, рученьки ламала.... Доня й милого забула, стогне та голосить. Говорила б, так же мови у обох немає, ледві дишуть, мов не чують, голос замірає; но Тарас — козак бувалий: взявши Харитину, чмутував; умів розважить матір і дитину.
