Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вертун

Вертун, -на, м. Названіе хитраго вола. КС. 1898. VII. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРТУН"
Безжалісний, -а, -е. Безжалостный, несострадательный, не имѣющій сожалѣнія.
Віявки, -вок, ж. мн. = витушка. МУЕ. ІІІ. 24.
Коза́чка, -ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака піддавалась? МВ. Скоро стам козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3)піскова́. Насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5.
Назорі́тися, -рі́юся, -єшся, гл. Посвѣтить сколько желалось. Зійшла зоря, зійшла зоря, та й не назорілася. Чуб. V. 354.
Накара́ти, -ра́ю, -єш, гл. Наказать, покарать. От накарав мене Бог таким чоловіком! Г. Барв. 100. Накарав міх, то й торби страшно. Ном. № 5794.
Прижовкти, -кну, -неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Приложитися, -жуся, -жишся, гл. = прикластися.
Прозірник, -ку, м. Раст. Hypericum quadranqulum. Шух. І. 21.
Сколупати, -па́ю, -єш, гл. Исковырять. КС. 1883. II. 389.
Тучний 1, -а, -е. 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.