Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вередувати

Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 134.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕДУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕДУВАТИ"
Баби́сько, -ка, с. Ув. отъ ба́ба.
Бляхарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный жестянику. Желех.
Бунт I, -ту, м. 1) Связка, пукъ (нитокъ, шелку, табаку и пр.). 2) мн. Шесть большихъ струнъ на бандурѣ. КС. 1882. VII. 282. Ум. бунтик, бунтичок.
Півбочок, -чка, м. Полубоченокъ. Желех.
Потовктися, -чуся, -че́шся, гл. 1) Потолочься, побиться. Потовчуться дорогою всі горшки, миски, макітри. Левиц. І. 208. 2) Потолочься нѣкоторое время.
Похотітися, -четься, гл. безл. Захотѣться.
Прискаржити Cм. прискаржувати.
Спалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Шкурлат, -та, м. = шкурат. Св. Л. 168. Дметься, як шкурлат на огні. Ном. № 2503.
Штурбак, -ка, м. = штурмак. Вх. Зн. 83.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕДУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.