Верховець, -вця, м. = верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Верховинний, -а, -е. Вершинный, относящійся къ вершинѣ. верховинна могила = верховина-могила. Горять могили верховинні в полі.
Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Захандри́чити, -чу, -чиш, гл. ? Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. Загадка: хліб учинить і замшіть, і в піч посадить.
Ковдра, -ри и ковдря, -рі, ж. Одѣяло. Слов. Въ крестъянскомъ быту очень плотное рядно́, служащее одѣяломъ или подстилкой вмѣсто тюфяка.
Понаганяти, -ня́ю, -єш, гл. Нагнать, пригнать, согнать. Коней понаганяли.
Почислити, -лю, -лиш, гл. Посчитать. Пан почислив і питає: кілько тобі плугів ше дати?
Ху! меж.
1) Выражаетъ дуновеніе ртомъ. Він духнув, — не встає; він удруге: ху! — не встає.
2) Фу! Ху на його зовсім!
Цапар, -ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом.
Шамотатися, -таюся, -таєшся, гл. Шевелиться, возиться, рваться. Як його надушить, то мало не згинув. Що він ся шамотав, не міг з себе зсадити.
