Вимотувати, -тую, -єш, сов. в. вимотати, -таю, -єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. 3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться.
Горі́льня, -ні, ж. Винокурня, винокуренный заводъ.
Заску́бувати, -бую, -єш, гл. = заскубати.
Злотарник, -ка, м. Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника».
Консоляція, -ції, ж. Угощеніе. Обіцяв о. Яким кого не кого (з консисторських) повести на «консоляцію», се б то... на могорич.
Лабза, -зи, м. Попрошайка.
Мло́сть, -сти, ж. Истома, обморокъ, нѣга. Млость пішла по всьому тілу. Так у млость укине. мло́сті обняли. Закружилась голова, упалъ въ обморокъ. Як побачив пироги, його млості обняли та й упав.
Обскубувати, -бую, -єш, гл. = обскубати.
Трок, -ку, м., употребл. также и только во мн. ч. торока, ремни у задней луки сѣдла. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід.
Чустрити, -рю, -риш, гл. 1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. 2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра.
