Баштанчик, -ка, м. Ум. отъ баштан.
Гаразд I нар. 1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. 3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. 4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду. 5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Ум. гараздненько. Сонечко гараздненько обитріе.
Гданський, -а, -е. Данцигскій. Випили чарок по шість гданської горілки.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Лампаш, -ша, м. = ліхтарня 1.
Му́лько нар. 1) Жестко. 2) Неудобно, неловко, плохо. Попереду у їх було по шість десятин, а тепера як поділили подушно, то по одній, — так їм і мулько. І в того (сина) старому хутко стало мулько.
Наї́хати Cм. наїздити.
Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.
Перервати, -ся. Cм. переривати, -ся.
Товпига, -ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та.
