Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вередун

Вередун, -на, м. = вередій. Левч. 56. Ум. вередунець, вередунчик. Аф. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 134.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕДУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕДУН"
Ангеля́ и анголя́, -ля́ти, с. = Янголя́. Ум. Анге[о]ля́тко. Желех. Анге[о]ля́точко.
Ая́йкати, -каю, -єш, гл. Кричать ай-ай.
Зачу́млений, -а, -е. 1) Зараженный чумой. 2) Одурѣвшій. Чіпка стояв як зачумлений. Мир. ХРВ. 236.
Змигнути, -ну́, -не́ш, гл. Мигнуть. І оком не змигнуть, як... звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107.  
Іголий, -лия, м. іголийка, -ки, ж. = іговна. Вх. Лем. 421.
Ку́пки, гл., дѣтс. = Ку́пі.
Ли́бати, -баю, -єш, гл. 1) Медленно пастись. Там і паша така, що треба скотині по стебельцю либати. Уман. у. 2) Пастись по росистой травѣ. 3) либати очима. Мигать, моргать. Так либа, так либа, — от-от заплаче. 4) Собирать при помощи лошадинаго хвоста нефть съ поверхности воды. Желех.
Окрити, -ся. Cм. окривати, -ся.
Припай, -паю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегамъ и водой. Черное и Азовск. м.
Сласно нар. Лакомо. К. ХП. 63. Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи. Ном. 7239. Сласно їла. Славяносерб. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕДУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.