Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клекотіти

Клекотіти, -кочу, -ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. 2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. І. 65.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕКОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕКОТІТИ"
Відьомство, -ва, с. Колдовство, чародѣйство. Відьомства у рожденної відьми.... навчилась.
Возярка, -ки, ж. = возирка. Вх. Лем. 400.
Мора́ль, -лі, ж. Нравственность. Левиц. Пов. 72. Про мораль багацько по книжках читали. О. 1861. XI. 101.
Моргослі́пий, -а, -е. Мигающій глазами чаще обыкновеннаго. Новомоск.
На́кидом нар. Насильно, по принужденію. Робота накидом.
Озиркнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = озирнутися.
Підв'язати, -ся. Cм. підв'язувати, -ся.
Позамальовувати, -вую, -єш, гл. Закрасить (во множествѣ).
Постіленька, постілечка, постілонька, постілочка, -ки, ж. Ум. отъ постіль.  
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЕКОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.