Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Висвідчати, -ча́ю, -єш, гл. Свидѣтельствовать, доказывать. Гляньте, браття, правду святе письмо свідчить-висвідчає.
Морокува́ти, -ку́ю, -єш (на ко́го), гл. Сердиться, ворчать на кого.
Научати, -ча́ю, -єш, гл. = навчати. Я не буду научати, будем чарувати.
Огненний, -а, -е. 1) Огненный. Огненне море.
2) Пылкій, горячій. Він до роботи огненний. Огненний чоловік.
3) — сусіда. Сосѣдъ, постройки котораго весьма близко.
Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок.
Поматіркувати, -ку́ю, -єш, гл. Выругать по матери.
Привечерітися, -ріється, гл. безл. Смеркнуться.
Солодовник, -ка, м. Дѣлающій солодъ.
Трусак, -ка, м. = трусь.
