Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клебаня

Клебаня, -ні, ж. 1) Шляпа. Угор. Желех. 2) = клепаня. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕБАНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕБАНЯ"
Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.
Ніб, ніби, нар. Будто, точно, словно; молъ; такъ сказать. Ніби русавки Клечаними святками вигукують. Ном. № 280. Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. МВ. І. 110. Отсе ж він ніби його син, та був, бачте, у школі.
Одій.. Cм. отъ відіймати до відійти.
Поплакати, -плачу, -чеш, гл. Поплакать. На чужині не ті люде, — тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити. Шевч. (1883), 213.
Пошклити, -лю́, -ли́ш, гл. = посклити.
Прилежний, -а, -е. Принадлежащій къ чему. Я був тоді не сам касиром, а Семен був до мене прилежний. Н. Вол. у.
Спіти, спію, -єш, гл. Зрѣть, спѣть. Ой з-за гори вітер віє — калина не спіє. Чуб. V. 83.
Уділити Cм. уділяти.
Хортеня, -няти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Чужаниця, -ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Лебед. у. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. АД. І. 191. Треба мені до свого роду чутку-звістку передати, бо тут чужа чужаниця. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЕБАНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.