Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клацання

Клацання, -ня, с. Щелканье зубами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАЦАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАЦАННЯ"
Бідолашний, -а, -е. Горемычный, бѣдный, несчастный.
Заба́нювати, -нюю, -єш, сов. в. заба́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. Аф. 2) Терять, утерять при мытьѣ. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила. Аф.
Капарис, -су, м. Кипарисъ, Cipressus Angustifolia.
Огурненький, -а, -е., Ум. отъ огурний.
Пересовуватися, -вуюся, -єшся, гл. = пересуватися.
Порозжовувати, -вую, -єш, гл. Разжевать (во множествѣ).
Рокитовий, -а, -е. Ракитный. Чуб. V. 358.
Сласно нар. Лакомо. К. ХП. 63. Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи. Ном. 7239. Сласно їла. Славяносерб. у.
Фальшивий Cм. хвальшивий.
Хитарь, -ря, м. Межа, граница. Шух. І. 73, 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛАЦАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.