Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кітлярка

Кітлярка, -ки, ж. Жена мѣдника. Ум. кітля́рочка. Моя мати не кітлярочка, я не кітлярчина дочка. Я кітлів не латала, щобим по грошу брала. О. 1862. IV. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 247.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІТЛЯРКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІТЛЯРКА"
Воріння, -ня, с. Жерди для огорожи. Шух. І. 76. Cм. вір'я.
Зако́втати, -таю, -єш, гл. Постучать. Із ловів приїхав і в двері заковтав. Гол. І. 90.
Папля, -лі, ж. Мокрая погода. Вх. Лем. 446.
Плюскати, -каю, -єш, гл. Плескать. А я слухаю... як ті пишні керманичі весельцями плюскають. Федьк.
Приклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. приклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Наклонять, наклонить, склонить. Сам приклонив головоньку на маленьку годиноньку. Чуб. V. 947.
Присіди, -дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. Cм. навприсідки.
Роздлубати, -баю, -єш, гл. 1) роздовбати. 2) Понять. Ніяк не роздлубаю, що воно є.
Роз'їсти, -ся. Cм. розїдати, -ся.
Скорс, -са, м. 1) Загнутый конецъ полоза у саней. Канев. у. 2) Отрубокъ пня, служащій болванкою для трубокъ. Вас. 148.
Швайковитий, -а, -е. Шилообразный. Вх. Уг. 276.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІТЛЯРКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.