Багнисто нар. Болотисто, топко, грязно. Тут дуже багнисто, — не можно проїхати.
Го́ренько, -ка, с. Ум. отъ горе.
Зубка, -ки, ж. Порода лука съ маленькими продолговатыми луковицами.
Люди́на, -ни, об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Перша жінка в мене була добра людина. Якась людина. Не годиться потягаться на людину. З його вийде людина. Ум. людинка.
Мисте́цьтво, -ва, с. Мастерство, мастерское умѣнье, искусство.
Опороситися, -шуся, -сишся, гл. О свиньѣ: родить.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Понурок, -рка, м. пт. Colymbus, гагара; морской попугай.
Причта, -ти, ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Була, бач, мені на віку причта.
Розгромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розгроми́ти, -млю́, -миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив.
