Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кланці

Кланці, -ців, м. мн. Клыки звѣрей и зубы. Вх. Зн. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 248.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАНЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАНЦІ"
Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Відціль нар. = відсіль.
Зачервони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Злотечко, -ка, с. Ум. отъ злото.
Кароокий, -а, -е. Имѣющій каріе глаза. Белолиця, кароока і станом висока. Шевч. Грицько був парубок високий, чорнявий кароокий, — парубок як орел. МВ.
Ламанина, -ни, ж. Ревматизмъ, простудная ломота. Вх. Уг. 249.
Прілий, -а, -е. Прѣлый. Харьк. Пріле сіно.
Слижан, -на, слижун, -на, м. = слиж 2. Угор.
Споюватися, -воююся, -єшся, сов. в. споїтися, споюся, -їшся, гл. Быть сплачиваему, сплоченному, пригнанному.
Хававкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о перепелѣ). Перепела хававкали. Мир. ХРВ. 39.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛАНЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.