Де́шпіт, -поту, м. Дебошъ, скандалъ. Удався моторний на всякий дешпіт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Уже коники запряжені і возики завернуті. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. 6) Оскоплять, оскопить (животное). 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). 8) заверну́ти ніс. Заважничать.
Корівняк, -ка, м. Коровій пометъ.
Нахмурити, -рю, -риш, гл. Нахмурить.
Прикадкуватий, -а, -е. О человѣкѣ: малорослый и толстый.
Ригати, -га́ю, -єш, одн. в ригнути, -ну, -неш, гл.
1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати.
2) Блевать, рвать, вырвать.
3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають.
Салєник, -ка, м. Личинка майскаго жука.
Твердота, -ти, ж. Твердость, крѣпость, устойчивость.
Широкопросторий, -а, -е. Обширный. Ось море в тебе широкопросторе, там безлич гаду, безлич риботвору.
