Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Жо́втень I, -тня, м. Сентябрь. Съ этимъ значеніемъ въ словаряхъ Левченка, Уманця і Спілки, Тимченка, въ «Основѣ» 1862, № 9, въ новѣйшихъ календаряхъ: «Рідного Краю» на 1907, «Просвіти» на 1908, «Промінь» на 1908. У галичанъ — октябрь, а для сентября у нихъ — вересень.
Зануря́ти, -рію, -єш, сов. в. зану́рити, -рю, -риш, гл. Погружать, погрузить въ воду.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Пожемчужити, -жу, -жи́ш, гл. Покрыть жемчугомъ. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила, я б твої пір'я пожемчужила.
Проноза, -зи, об. Проныра. Тут всякії були пронози, перекупки і шмаровози, жиди, міняти, шинкарі. Водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже добрий.
Снопчик, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Солімка, -ки, ж. Ум. отъ солома.
Тутеський, -а, -е. = тутешній.
Цмакати, -каю, -єш, гл. = цмо́кати.
