клапач
Клапач, -ча, м. 1) Прозвище собаки (съ большими ушами?). 2) Болтунъ. 3) Родъ кривого ножа. Ум. клапачик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 248.
Том 2, ст. 248.