Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клепало

Клепало, -ла, с. 1) Колотушка, било. Били під двором в клепало, як в панських водиться дворах. Котл. Ен. Піп у дзвін, а чорт у клепало, та й каже, що його голосніше. Ном. № 2650. 2) Молотокъ для отбиванія косы. Ми взяли бруски й клепала... Гострим коси, в ручку йдем. Щог. Вор. 86. 3) Съ измѣн. удар.: клепало. Токованье тетерева. Готурів стріляють лише в часі клепала. Шух. І. 235, 238.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕПАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕПАЛО"
Безправний, -а, -е. Беззаконный. Ном. № 8283.
Вертіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Византія, -тії, ж. Византія, Константинополь. Босфор клекотить, неначе скажений; то стогне, то виє: йому Византію хочеться збудить. Шевч. 58.
Гнівливість, -вости, ж. Раздражительность, склонность къ гнѣву. Желех.
Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик, -ка, м. Ум. отъ дідусь.
Лупі́ж, -жу, ж. Куски дерева, съ которыхъ содрана кора. Вх. Зн.
Підоплічє, -чя, с. = підопліка. Шух. І. 153.  
Понабрякати, -каємо, -єте, гл. Набухнуть (о многихъ). Бруньки в саду на дереві понабрякали. Левиц. І. 339.
Пошивання, -ня, с. Покрываніе крыши соломой. Пошивання коштує мені 23 карбованці. Камен. у.
Росхокати, -каю, -єш, гл. = росхекати. А це ти глечичок росхокала та й мовчиш? Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЕПАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.