Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клепання

Клепання, -ня, с. 1) Кованіе. 2) Отбиваніе молоткомъ косы.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕПАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЕПАННЯ"
Бурьовий, -а, -е. Относящійся къ бурѣ. ЕЗ. V. 52.
Вибути Cм. вибувати.
Вичахати, -хаю, -єш, сов. в. вичах(ну)ти, -хну, -неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
Гартуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Закаляться. Аф. 356.
Мандрі́вний, -а, -е. Странствующій; захожій.
Наду́мати, -маю, -єш, гл. 1) Вздумать, придумать. 2) Вспомнить.
Присвітити Cм. присвічувати.
Способний, -а, -е. = спосібний. На що воно способне, оце дерево? Черн. г. Підняв — дивлюсь, а воно способне, — тернути сірничок, то й є об віщо. Лебед. у.
Упоминатися, -наюся, -єшся, сов. в. упімнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Напоминать, напомнить. 2)чого́ від кого. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого. Желех.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЕПАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.