Бур'Ян, -ну, м. Сорная трава. Лежав у бур'яні бровко муругий. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур'яном, усяким квітом. Ум. бур'янець, бур'янчик. Ув. бур'янюка.
Воларь, -ря, м. = воляр.
Гру́зь, -зі 1), ж. = Грузота. 2) = Груз. Аж кара вас Господня на грузь не розвалиш. 3) Густая грязь.
Загни́біда, -ди, об. Скупецъ. Все мене скупою зве: ти вже, каже, така загнибіда!
Кіпнина, -ни, ж. Кучка земли, поднятая кротомъ. Кіпнини повказувалися.
Ми́мрати, -раю, -єш, гл. Медленно дѣлать.
Настилування, -ня, с. Вышиванье и вышивка гладью.
Неправдувати, -дую, -єш, гл. Жить неправдой. М. з давнього давна панує, бо неправдує.
Розмир, -ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!
