Болотечко, -ка, с. Ум. отъ болото.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Кирпич, -чу, м. Плиты навозу для топки въ печахъ.
Панщина, -ни, ж.
1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш.
2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини.
3) Съ удар. на слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Ум. панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю.
Переморозити, -жу, -виш, гл. Переморозить.
Перехрещувати, -щую, -єш, сов. в. перехрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Выкрещивать, выкрестить. Жида перехрести та й голову одотни.
Перечвалати, -ла́ю, -єш, гл. Перебрести.
Повихлюпувати, -пую, -єш, гл. Выплескать (во множествѣ). Повихлюпували всю воду з діжки, а тепер і носи.
Прохідка, -ки, ж. Прогулка.
Стовбур, -ра, м.
1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Щось лізе вверх по стовбуру. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида.
2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ.
3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
