Вечірочок, -чка, м. Ум. отъ вечір.
До́вшати, -шаю, -єш, гл. Удлиняться, становиться длиннѣе. Великі світлиці (здавалось у сні) ширшали, довшали.
Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу, -зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму.
Пола́, -ли, ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Під полою, під правою чужу милу держить. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. 2) Полотнище. Спідниця в сім піл. 3) У кожевниковъ: каждая изъ двухъ боковыхъ частей выдѣланной кожи: средняя часть, самая толстая, назыв. слуп, слупе́ць, а боковыя поли. 4) мн. поли. У обжигателей углей: въ кучѣ дровъ, приготовленной для обжиганія, — нижняя часть, состоящая изъ болѣе длинныхъ и тонкихъ дровъ. 5) Каменная плита. 6) Менструація.
Помоцуватися, -цу́юся, -єшся, гл. Силиться, натужиться, дѣлать усилія нѣкоторое время. Як би в що задніми ногами впертися, та так би й вистрибнув; а так помацується помацується і бовтне (в воду).
Поносити, -шу́, -сиш, гл. Износить (во множествѣ). Що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала. Оддай, мати, товаришу, хай поносить одежу.
Просумувати, -му́ю, -єш, гл. Прогрустить, пропечалиться извѣстное время.
Совало, -ла, с.
1) Совающій, двигающій.
2) Спусканіе срубленныхъ деревьевъ по особымъ желобамъ съ горъ внизъ.
Умерлий, -а, -е. Умершій. Поможе, як умерлому кадило. Горить, як за умерлого душу.
Царствечко, -ка, с. Ум. отъ царство.
