Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит.
Колотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Оце колотить, як чорт лозою. Поснули й ви, що світом колотили.
Настерти, -ся. Cм. настирати, -ся.
Невимовний, -а, -е. Невыразимый, несказанный, неизреченный.
Пердіж, -жа, м. Испусканіе вѣтровъ.
Портрет, -та, м. Портретъ.
Самоук, -ка, м. Самоучка.
Убілити, -ся. Cм. убіляти, -ся.
Хворостець, -тцю́, м. Мелкій хворостъ. Хто по хворостець побіжить, щоб у грубці прокинути?
Хляґозити, -зи́ть, гл. безл. Быть слякоти.
