Гіркий, -а, -е. 1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. 2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. 3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Гіркий світ, а треба жить. 4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. 5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Cм. лопух. Ум. гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ.
Гонорови́тий, -а, -е = Гонори́стий. Онисько дід гордий і гоноровитий.
Гороби́нячий, -а, -е = Горобиний.
На́маль, нар. Маловато. Намалі вже стало люду. У нашому селі намаль землі.
Осторога, -ги, ж. Предостережете.
Покицяти, -ця́ю, -єш, гл. — кого́. Въ игрѣ въ жмурки: дотронуться до кого-либо изъ играющихъ, который послѣ этого начинаетъ жмурить.
Стромити, -млю, -миш, гл. = стромляти.
Хвасолиння, -ня, с. Стебли фасоли.
Шикувати, -ку́ю, -єш, гл. Строить въ ряды. Шикувати до бою військо.
Шлаптю нар. Рысцой. Проїхавсь геть від возів шлаптю.... Попустив поводи, — пішов вороний ристю.
