Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кіхоть

Кіхоть, -хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 247.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІХОТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІХОТЬ"
Гупоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. То же, что и гупати, но о дѣйствіи учащенномъ. Чи до нас хлопці гупотять? Драг. 34.
Задовольни́ти Cм. задовольняти.
Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Зузуля, -лі, ж. и пр. = зозуля и пр.
Клішонегий, -а, -е. = клишоногий. Плугаторі клишоногі. Чуб. V. 1177.
Осварюватися, -рююся, -єшся, гл. Огрызаться. Я його сварю, а він ще й осварюється. Н. Вол. у.
Побарложитися, -жуся, -жишся, гл. Поваляться въ грязи.
Породити, -джу́, -диш, гл. Родить. Породила та удівонька хорошого сина. Н. п.
Постоянний, -а, -е. = постояльний. Заїхали на постоянный двір. Драг. 174.
Шкаред, -ди, ж. = шкарідь. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІХОТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.