Вертіж, -жа, м. Мѣсто сверленія.
Ґа́в'ячий 2, -а, -е. Вороній.
Зайвина́, -ни́, ж. 1) Излишекъ, избытокъ. Слава Богу, що хліба є у зайвину. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. 2) Запасъ. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Ум. за́йвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить.
Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати.
Кушнірня, -ні, ж. Мастерская овчинника, скорняка. Скрізь кидають ремейства, ба й плужки, мовчать кушнірні, воскобійні, ниви.
Лимарюва́ння, -ня, с. Занятіе шорничествомъ.
Невдячник, -ка, м. Неблагодарный.
Полудуватий, -а, -е. Съ бѣльмомъ на глазу.
Просіяти Cм. просівати.
Рачкувати, -ку́ю, -єш, гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує.
