Вартовничий, -чого, м. = вартівник.
Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Убив корову, взяв на плечі та й волоче.
Гробокопа́тель, -ля, м. = Гробокоп. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами.
Дебе́лість, -лости, ж. Дебелость, плотность, толстота.
Жалібни́ця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздяглії Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Матері-жалібниці у його не було. Ум. жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Кукурудзіння, -ня, с. Стебли кукурузы. Візьми кукурудзіння бикам.
Оправа, -ви, ж.
1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі.
2) Переплета.
Ростинатися, -на́юся, -єшся, гл. Раздаваться, разноситься (о звукѣ).
Скаженина, -ни, ж. Бѣшенство.
