Доле́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. доле́жатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Долеживаться, долежаться. Долежалась таки торбина, настала й їй щасливая година: хазяїн взяв, повнісіньку червінцями й напхав. 2) Дозрѣвать, дозрѣть отъ лежанія на солнцѣ, будучи уже сорваннымъ (о яблокахъ, грушахъ).
Запліта́ння, -ня, с. Заплетаніе. А жаль мені дівування, субітнього заплітання.
Змагнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Возразить, заспорить. Всяке обіждає, корить, а вона і не змагнеться.
Наклю́нутися Cм. накльовуватися.
Позалуплювати, -люю, -єш, гл. Залупить (во множествѣ).
Поняти, -ся. Cм. понімати, -ся.
Порожній, -я, -є. 1) Пустой, порожній. Порожня торба.
2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя.
3) Порожня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи.
Промешкати, -ка́ю, -єш, гл. Находиться. Хведор Безродный, бездольний пробував порубаний, постреляний, на рани смертельнії незмагає, а коло його джура Ярема промешкає.
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. Торохтів бубон. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає.
Триніжка, -ки, ж. = триніжок.
