Засоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Варвара заварить, а Сава засолить, а Микола поставить кола.
Латач, -ча, м. Раст. Caltha palustris. Cм. жабник.
Ме́рча, -чи, мерчачка, -ки, ж. = мжа.
Нали́сник, -ка, м. 1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. 2) да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б'ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д.
Обашлувати, -лую, -єш, гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Я обашлував на церкву хоругов зробити.
Палянка, -ки, ж.
1) = паленка.
2) Маленькая лепешка изъ овсяной муки. Cм. паленя.
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати.
Толкувати, -ку́ю, -єш, гл. = товкувати. Толкуй бала, вона плахти пікала.
Убезпечатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. убезпечитися, -чуся, -чишся, гл. Довѣряться, довѣриться, положиться на что. Хто ж би подумав, що одного в матері сина візьмуть у москалі? Вдова Загірня вбезпечилась, що в неї син одинчик.
Хвататися, -таюся, -єшся, гл. = хапатися. Хватавсь з синком поговорити. Нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти. Еней з Сивилою хватались, до пекла швидче щоб прийти.
