Обсилкувати, -ку́ю, -єш, гл. Изнасиловать. Він її обсилкувив... зробив гріх, хоч вона й кричала. Новомоск.
Одщ.. Cм. отъ відщебетати до відщіпатися.
Повибивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте.
2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну.
3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали.
Повозка, -ки, ж. Телѣга. Ум. повозочка. Та запрягай повозочку, та поїдем в чисте поле.
Поприк, -ку, м. Перець. І варена, і печена, і поприком напопрена.
Пособлятися, -ля́ється, сов. в. пособи́тися, -биться, гл. безл. Помогать, помочь (безлич.). Хоч плач, хоч пробач, — не пособиться.
Прохватень, -тня, м. Въ игрѣ въ вивертень: такой ударъ брошенной палкой въ другую, лежащую на землѣ, палку, при которой брошенная проскальзываете подъ лежащей.
Родоньків, -кова, -ве прил. отъ Ум. родонько: принадлежащій родственникамъ, роду. Первий же двір — свекорків, а другий же двір — батеньків, а третій же двір — родонъків.
Свердлик, -ка, м.
1) Ум. отъ свердел.
2) Часть поколодви (Cм.).
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть.
