Виплітувати, -тую, -єш, гл. = виплітати. Вона виплітувала скатерть на стіл.
Відпрошувати, -шую, -єш, сов. в. відпросити, -шу, -сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш.
Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Зага́льниця, -ці, ж. = загальний тиждень.
Зарика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали.
Навсла́тися, -шлю́ся, -шле́шся, гл. Наслаться. Ледачим наробишся, лінивим навшлешся. (Не опечатка-ли вм. нашлешся?).
Ненароком нар. Нечаянно, неумышленно. Коли кому й лучалось ненароком зблизиться до того острова, то з ляком тікали від його.
Розворовувати, -вую, -єш, сов. в. розворува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = розворювати, розворити.
Серм'янина, -ни, ж. = серм'язкина. Ой лежить козак на глибокій долині, постелив собі в голову серм'янину.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного.
