Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Зада́внити, -ся. Cм. задавнювати, -ся.
Запія́чити, -чу, -чиш, гл. Запить, запьянствовать. Я не загуляю, не запіячу, не засплюсь.
Курча, -чати, с.
1) Цыпленокъ. 3 курчатами квочка... кублилась у моркві. В запалі налетів на Мага, як на мале курча шулік. ходить, як курчата погубив. Имѣетъ растерянный видъ.
2) мн. курчата. Трещины въ кожѣ на рукахъ и ногахъ отъ холода и вѣтра. Ум. курчатко, курчаточко. Ой висиділа квочка четверо курчаток. Уже яєчко наклюнулось, то й курчатко незабаром вилупиться.
Наштричка, -ки, ж. = натичка.
Отак нар. = Оттак. Отак по козацьки: нема хліба, їсти пляцки.
Панін Cм. паніїн.
Порюмати, -маю, -єш, гл. Поплакать, похныкать.
Ціпун, -на, м. = ціпуга. Старий ціпуном потягав мене і по спині, і по руках.
Шарпнути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.
