Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заблагати

Заблага́ти, -га́ю, -єш, гл. Умолить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 6.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБЛАГАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБЛАГАТИ"
Верцадло, -ла, с. 1) Зеркало. Дочка Лавися чепуруха в верцадло очі все п'яла. Котл. Ен. IV. 27. 2) Компасъ. Кременч. у. 3) Астролябія. Манж. 177.
Запідпідьо́мкати, -ка́ю, -єш, гл. О перепелѣ: закричать. Закигикала над ним чайка запідпідьомкала перепілочка. Стор. І. 206.
Кожнісінький, -а, -е. Каждый безъ исключенія. І приходила б туди кожнісінький ранок бесідувати з Богом. Левиц. І. 27.
Питимий, -а, -е. 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. 2) = питний. пити́ме й їди́ме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157.
Поклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. поклони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Наклонять, наклонить. 2) Кланяться, поклониться, посылать поклонъ. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Мет. 356.
Пригін, гону, м. 1) Пригонъ. 2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190. 3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. К. ЧР. 105.
Скозачити, -чу, -чиш, гл. Оказачить. Скозачені панки. К. Дз. 36.
Умилосердити, -джу, -диш, гл. Умилостивить, умилосердить, сдѣлатъ милосердным!). Робитиму, робитиму поки сили.... Може вгожу, може вмилосерджу. МВ. (О. 1862. ІІІ. 62). Устав тоді Фінес і вмилосердив Бога, — минули болесті, не мерли більше люде. К. Псал. 246.
Шумувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Н. Вол. у. Через край вино шумує. К. Псал. 172. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБЛАГАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.