Вівчарувати, -ру́ю, -єш, гл. = вівчарити.
Вір'я, -р'я, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей.
Клапаня, -ні, ж. = клепаня. .
Мирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мазать мѵромъ. Другий царь святим миром мирував.
Оболонь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні.
Підкісник, -ка, м. Лента, вплетенная въ косу. Ум. підкісничок.
Похвилюватися, -лю́юся, -єшся, гл.
1) Поволноваться.
2) Взволноваться (во множествѣ).
Пригуменок, -нка, м. Часть гумна, гдѣ складываются земледѣльческія орудія.
Самий, -а, -е., мѣст. Самый. Ой топи мене, моя мати, да на самеє денце. В собаках сама сила. Докатав до самого краю. Ой дай коню овса по самиї перса.
Спів, -ву, м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Музики і співи замовкли.
