Бугай, -гая, м.
1) Племенной быкъ.
2) пт. выпь. Ardea stellaris. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Бугай гуде в болоті. Кахне крижня або прогуде бугай.
3) Волчокъ (игрушка).
4) Сильный и здоровый человѣкъ.
5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл.
6) — скажений. Родъ дѣтской игры.
7) мн. Родъ фасоли. Ум. бугаєць. бугайок. бугайчик. Ув. бугаяка.
Вівчарувати, -ру́ю, -єш, гл. = вівчарити.
Забрязча́ти, -зчу́, -зчи́ш, гл. = забрязкати. Криві шаблі забрязчали. Угору руки підіймали, кайданами забрязчали.
Погемблювати, -люю, -єш, гл. Построгать рубанкомъ.
Половчик, -ка, м. Родъ небольшой птицы полового (Cм.) цвѣта.
Потя, -тя́ти, с.
1) Птенецъ; цыпленокъ. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Ум. потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли.
2) — татарське. Чайка.
Світочок, -чка, м. 1) Умен. отъ світ. 2) мн. світочки польові. Раст. Gymnadonia odoratissima.
Стішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)!
Тмин, -ну, м. Раст. Carum Carvi L.
Храмувати, -мую, -єш, гл. Праздновать храмовой праздникъ. Спорядилась іти храмувати до тітки в друге село.
