Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забрити

Забри́ти, -ри́ю, -єш, гл. Забрить, взять въ солдаты. — лоб. Взять въ солдаты. Ще два дні до заручин, як йому лоб забрили. Чуб. V. 243.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБРИТИ"
Байка, -ки, ж. 1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Чуб. І. 214. Не все те правда, що байка каже. Чуб. І. 232. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки. Рудч. Ск. І. 191. 2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Ном. № 3807. Байка плавати, але як би казали нурка дати. Фр. Пр. 19. 3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Чуб. ІІІ. 38. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі. Гліб.
Гасити, гашу, -сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати.... взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. ІІІ. 37.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл. 1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Мил. 33. Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. Г. Барв. 361. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить. Федьк. 2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? Рудч. Ск. І. 181.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Посл. Царству його не буде кінця. Єв. Л. І. 33. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. ЗОЮР. II. дійти кінця́. Окончить. Св. Л. 134. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! Ном. № 3651. 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. Новомоск. у. Залюбовск. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. Маркев. 64. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Єв. Мр. XIII. 27. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Шевч. 71. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. Кв. II. 69. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. К. ЧР. 422. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок. МВ.
Мокля́к, -ка, м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огірок. 2) Болотистое мѣсто. Желех. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Подольск. г. Лісковий оріх, що нема в нім зерна; коли на Івана дожджь іде, то вимокне. Вх. Зн. 36.
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Погодуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Покормиться, поѣсть. Котл. МЧ. 481.
Посідлати, -ла́ю, -єш, гл. Осѣдлать (многихъ). Уже козаки коней посідлали і посідлали, і поїхали. Чуб. Посідлайте коні воронії. АД. І. 124. У нас коники посідлані стояли. Мил. Св. 42.
Сплішити, -шу́, -ши́ш, гл. Уничтожить. Були вівці, усі геть сплішив. Кременч. у.
Тихшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться тише, утихать. Якось тихшала все, ніби сумирялась. МВ. ІІ. 51.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.