Ви́літуватися, -туюся, -єшся, гл. Прокормиться въ теченіе лѣта. Вони виїхали, а кішка зосталась; так вона собі по клунях і визімується, і вилітується.
Витяжний, -а, -е. 1) Протяжный. Пісня жалібна, витяжна, плакуча.
2) витяжні чоботи. Сапоги, у которыхъ передокъ и передняя часть голенища изъ цѣльной кожи. Нові чоботи витяжні.
Гу́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Дощечка густиме та гуркатиме. Гуркали дверима. Cм. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої икри. 3) Ворковать. Голуб гуркати.
Замі́тувати, -тую, -єш, гл. 1) Забрасывать, закидать. 2) Забрасывать, оставлять, не употреблять. Сей звичай тепер замішують.
Неповинний, -а, -е. 1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю.
2) Не должный.
Позіхи, -хів, м. мн. Зѣвота. Позіхи напали.
Позривати, -ва́ю, -єш, гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе.
Різний, -а, -е. 1) Разный, различный, всякій. У вишневім саду ночувала, різних пташок вислухала.
2) Разный, различный, неодинаковый. Мій пянюга найнявся до одного пана.... я до другого хазяїна найнялась — у різні села.
Трона, -ни, ж. = трон 1. Пустив його Господь на свою трону.
Чуріти, -рю, -риш, гл. = дзюрити. Чуріло на оструб.
