Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: «Чого це так довго, Парасю?» 5) Або́ що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Бджілочка, -ки, ж. Ум. отъ бджола.
Глушка, -ки, ж.
1) Глухая женщина. Чи ти, кумо, глушка? — Та були ушка, та різник одрізав.
2) = глуханя. То же: глушка вітрова.
Заділува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Обнести заборомъ.
Зузуля, -лі, ж. и пр. = зозуля и пр.
Піврічний, -а, -е. Полугодовой.
Плід, пло́ду, м. Плодъ; потомство. Чий корінь, того й плід. Ні роду, ні плоду не мав старий. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід.
Привлащати, -ща́ю, -єш, сов. в. привласти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Присваивать, присвоить. Гетьман маєтностей і добр військових не має самовласно собі привлащати.
Хропти, -пу, -неш, гл. Храпѣть. Хропе на всі заставки. Хріп на всю хату. Кінь так харапудиться: хропе та сопе, та ніздрями паше.
Шухля, -лі, ж. Лихорадка.
