Ватажникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть овечьимъ пастухомъ.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Знамірнтися Cм. знамірятися.
Зопочинок, -нку, м. = спочинок. Чорним очам спання нема, ніжкам зопочинку.
Мерще́нько нар. Ум. отъ мерщій.
Перебендювати, -дюю, -єш, гл. 1) Капризничать, привередничать. Не перебендюй бо так довго, Солопію! 2) Болтать.
Припин, -ну, м.
1) Остановка, задержка.
2) припин дати кому. Усмирить.
Рождення, -ня, с.
1) Рожденіе. Ой був же я на рожденні в Діви Марії, породила Діва сина в яслах на сіні.
2) Потомство. Жаль свого рождення. Наслідує тобі твій син, твоє рождення.
Трусок 1, -ску, м.
1) Мелкія щепки, отлетающія при рубкѣ дровъ.
2) Мелкій валежникъ. Далі в ліс, більше труску.
Шибатися, -баюся, -єшся, гл. Метаться, бросаться. Шибається, як чорт по пеклі.
