Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє.
Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Упав так, що аж носом зарив.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? 2) Та я його засторцював у наймити.
Зв'язки́й, -а, -е. Вяжущій. Галун зв'язкий.
Копия́, -пиї, ж. Пика, копье. Іде козак улицею, копиєю упірається.
Настрахатися, -хаюся, -єшся, гл. Напугаться, испугаться.
Окрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. окраси́ти, -шу́, -сиш, гл. Украшать, украсить. А чим поле окрашене: чи лугами, чи берегами?
По́кут, -та, м. = Покуть = Покуття.
Понова, -ви, ж.
1) У охотниковъ: слѣдъ на свѣжемъ снѣгу.
2) ? Що ж з того, що бджола кинулась на гречку, а понови таки немаєть.
Цоркіт, -коту, м. Бренчаніе, бряканіе, звяканіе.
