Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. б) Раст. = братік 2.
Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
Домі́рний, -а, -е. Соразмѣрный.
Ізм.. Cм. зм...
Купільник, -ка, м. Ванна.
Обрік, -року, м.
1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Обреклись оброком нищити краї турецькі. Святому Юру обрік себе оброком.
2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку.
Покорочати, -ча́ю, -єш, сов. в. покороти́ти, -чу, -тиш, гл. Укорачивать, укоротить, дѣлать, сдѣлать короче чѣмъ слѣдуетъ. Сукню пошили, покоротили.
Приговір, -во́ру, м. = приговірка.
Товкувати, -ку́ю, -єш, гл. Толковать, говорить. Товкуй, Савко, з паном.
Чуть нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Чуть живу пустив.
