Возний, -ного, м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ Пан возний позов дасть.
Гноїтися, гноюся, -їшся, гл.
1) Гноиться, покрываться матеріей, гноемъ.
2) Быть превращаемому въ гной, въ навозъ.
3) Быть унаваживаему.
Ґудз, -дза и ґудзь, -дзя, м. 1) Пуговица. Ціновим ґудзем застебнувся. 2) Шишка отъ ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. 3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб'яче яйце. Ум. Ґу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного.
Згон, -ну, м. = згін. І я був у Тихлисі: колись гонив згон їдного тут купця, — було волів сорок у згоні.
Пігнутися, -нуся, -нешся, гл. = погнутися. Калина пігнулася.
Позеленуватий, -а, -е. Зеленоватый, не вполнѣ зрѣлый. Яблука ще позеленуваті.
Помаячити, -чу, -чиш, гл. = поманячити.
Уздечка, -ки, ж. = вуздечка. Та ж уздечка що на коня, що на кобилу.
Усічи, -чу, -чеш, гл. = усікти.
Шпурляння, -ня, с. Бросаніе, швыряніе. А нащо каміння шпурляв? От тобі за шпурляння й маєш.
