Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Здира́ти, -ра́ю, -єш, гл. = здерати. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають.
Їднаково нар. = однаково.
Кривина, -ни, ж. Кривизна. Положи дерево кривиною втру.
Кунтуш, -ша, м. Кунтушъ, верхняя мужская и женская одежда. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Коли син женивсь козацький, доня любо бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягались. Гуляй душа без кунтуша, лиха прикупивши. Єремія... був у багатому кунтуші.
Леле́нути, -ну, -неш, гл. Сильно полить, хлынуть. А після тієї грози як леле 2не дощ!
Нага́єчка, -ки, ж. Ум. отъ нагайка.
Плинути, -ну, -неш, гл. Плыть. Шипіть, плиніть, білі гуси, до мойого роду. І риба не плине проти бистрої води.
Полурізка, -ки, ж. Четверть загона (загонъ = 5—6 десят.).
Попоміряти, -ряю, -єш, гл.
1) Помѣрять много.
2) Много, долго идти какою либо дорогою. Далекий шлях, панибрати... Попоміряв і я колись, щоб його ив мірять!
