Ганчірник, -ка, м. Тряпичникъ.
Гружа́вина, -ни, ж. Топкое місто, трясина.
Зяяти, зя́ю, -єш, гл. Зіять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
Краще нар. Лучше.
Лантух, -ха, м.
1) Большое рядно, употребляющееся для ссыпки въ него хлѣбныхъ зеренъ.
2) Большой мѣшокъ. Де можна лантух, там торби не треба. Ум. лантушок. Ув. лантушище.
Палькувати, -ку́ю, -єш, гл. Обозначать колышками.
Подорожній, -я, -є. 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Подорожня торбина в мене на плечах. Подорожня сукня. Пишу про свої подорожні вражіння. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Подорожній живіт підкрепити. Набожний — як жид подорожній. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Подорожня скриня. Чемоданъ.
2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не скате, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло.
Прохарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = прохарчувати.
Шелест, -ту, м. Шелесть, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато.
Щипало, -ла, с. = клешня (у рака).