Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Зверті́ти Cм. звірчувати.
Зготува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Состряпать, изготовить. А я йому ранесенько снідати зготую. Зготувати обід.
Льони́ченько, -ка, м. Ум. отъ льон.
Поринати, -на́ю, -єш, гл. Нырять. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Любо місяцю з зорями в воду поринати.
Постарий, -а, -е. Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. Стоїть якась постара замучена молодиця.
Придолоб, -ба, м. = граділь.
Спинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спинитися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Пішла б на край світа, не спинилась би. Час не спиняється.
Фірманський, -а, -е. Кучерской.
Чепачок, -чка, м. Ум. отъ чепак.
