Вербовий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова.
Деревля́ний, -а, -е. = Дерев'яний.
Забреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон.
Зажи́н, -ну, м. Начало жатвы, — родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ.
Поковтувати, -тую, -єш, гл. сов. в. поковтати, -таю, -єш. Постукивать, ударять, постучать. Їде турок з весіленьком, приїжжає в подвіренько, поковтує в гранаточку: вийди, вийди, Романоньку. Поковтала пальцем у браму.
Помацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. помацатися, -цаюся, -єшся, гл. Пощупывать, пощупать себя или другъ друга. Помацується за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа.
Простіський, -а, -е. = простісінький.
Сповенити, -ню́, -ниш, гл. Наполнить, напитать (жидкостью). Ти своєв сиров кровєв землю сповенила.
Хвантя, -тя, с. Одежда, платье.
Хірт, хорта, м. Борзая собака. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче.
