Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась.
Замога́ти, -га́ю, -єш, сов. в. замогти́, -жу, -жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. 2) Быть въ состояніи.
Зсісти, -ся. Cм. всідати, -ся.
Нави́чка, -ки, ж. Привычка; навыкъ.
Назуби́ти, -ся. Cм. назублювати, -ся.
Папіра, -ри, ж. Бумага, документа. Треба всякую папіру привести як раз до шниру.
Під'їдень, -дня, м. Насѣкомое, подъѣдающее коренья у растеній: медвѣдка.
Побічниця, -ці, ж.
1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки.
2) Боковая доска колыбели.
Позсікати, -ка́ю, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Велика була буря... Дощ комиші позсікав, як шаблею.
Чередниченько, -ка, м. Ум. отъ чередник.
