Варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Гадюк, -ка, м. = гадина.
Ґалу́нок, -нку, м. 1) = Ґальон. 2) = Ґальонка.
Ду́длити, -лю, -лиш, гл. Пить съ жадностью. Оце дудлить! аж у горлі клекотить. Як допавсь до води, так і дудлить.
Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Ех, як би то!... Та що й казать! Кебети не маю.
Затве́рднути, -ну, -неш, гл. = затвердіти. Затвердло поле й не вореш.
Заті́рка, -ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. М'яка була затірка, била мене матінка. да́ти за́́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата!
Кректати, -кчу́, -чеш, гл. Кряхтѣть. Цупить із печі горщик, аж крекче.
Наза́втра и наза́втре, нар. Ha слѣдующій день. Назавтра лагодився ярмарок у близькому містечку. Назавтре, як розвиднило, пійшов до моря.
Отровний, -а, -е. = отруйливий.
