Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

залучати

Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» Г. Барв. 433.слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 61.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛУЧАТИ"
Вариста піч. Кухонная печь Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Відпроваджувати, -джую, -єш, сов. в. відпровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99. 2) Проводить, провести. Нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573.
Дола́сити, -ся = доласувати, -ся.
Каптіти, -пчу, -тиш, гл. Скряжничать. Гроші все збіра, каптить. Зміев. у.
Колотовця, -ці, ж. Раст. Galium aparine. Вх. Уг. 246.
Побезглуздіти, -дію, -єш, гл. Подурѣть, обезумѣть (о многихъ).
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.
Розгортати, -та́ю, -єш, сов. в. розгорну́ти, -ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739. 2) Раскрывать, раскрыть (книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. 1862. III. 49). 3) Открывать, открыть (душу). Яким розгорнув перед нею всю свою душу. Левиц. І. 304. 4) Разгребать, разгресть. Розгорни сміття і пошукай, може там гроші. 5)ус. Расправлять, расправить усы такъ, чтобы обнажились губы. Сим. 4, 5.
Тройчатий, -а, -е. Тройственный, сплетенный втрое. Гарапник тройчатий сплети з піску як з ременю. Г. Арт. (О. 1861. III. 105).
Тьмано, тьм'яно, нар. Темновато, тускло. Та у його у хаті було гарно.... а то стало тьмано і сумно, і икони почорніли. ХС. IV. 13. А ніч яка тоді була? Зоряно було? — Ні, тьмано. Екатер. у. Тепер ясно горить поплавець у лямпадці, а то тьм'яно було. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЛУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.