Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

залубниці

Залу́бниці, -ць и залу́бні, -бень, ж. мн. = залу́биці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 60.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛУБНИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛУБНИЦІ"
Бокорван, -на, м. Карбункулъ, огневикъ. Угор.
Жми́ток, -тка, м. = жмуток. Угор.
Нало́їти, -ло́ю, -їш, гл. Намазать бараньимъ жиромъ. Закр.
Обчеський, -а́, -е́ Общественный, мірской.
Отавиця, -ці, ж. = отава. Пустив волики на отавиці. Чуб. V. 404.
Поколядь, -ді, ж. Припѣвъ къ колядѣ въ честь хозяина. Гол. IV. 553.
Полускати, -каю, -єш, гл. Пощелкать (сѣмячки, орѣхи) нѣкоторое время или всѣ.
Поперерізувати, -зую, -єш, гл. Перерѣзать (во множествѣ).
Попутати, -таю, -єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. І. 269.
Скепка, -ки, ж. = скіпка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЛУБНИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.