Тлумачення / значення слова "КЛОКІЧКА" | Словник української мови. Словник Грінченка

клокічка

Клокічка, -ки, ж. 1) Деревянный колокольчикъ, вѣшаемый скоту на шею. Ковель. 2) Раст. Staphylca pinnata L. ЗЮЗО. І. 137. Клокічки. У гуцульскихъ женщинъ: монисто, сдѣланное изъ нанизанныхъ круглыхъ зеренъ этого растенія. Шух. I. 130.

Нас спонсорують:

Джерело:

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 252.

Посилання:

Переглянути оригінал сторінки

Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОКІЧКА"

Сховати оригінал сторінки

Буреки, -ків, м. мн. Родъ прѣсныхъ пирожковъ. О. 1862. V. Кух. 36. Вареники съ жировыми вытопками, сваренные въ жирѣ. Мнж. 176.

повністю...

Вуйна, -ни, ж. = дядина. Вх. Зн. 8. Желех.

повністю...

Змійок, -йка, м. Ум. отъ змій.

повністю...

Карахонька, -ки, ж. Родъ маленькой тыквы. О. 1861. IV. 34.

повністю...

Лазок, -зка, м. 1) Грузило металлическое на сѣтяхъ. Лебед. у. 2) Ум. отъ лаз.

повністю...

Наблягу́зкати, -каю, -єш, гл. Наболтать пошлостей, вздору; наврать чепухи, напустословить.

повністю...

Намуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Намурлыкать.

повністю...

Перепхати Cм. перепихати.

повністю...

Приладжувати, -джую, -єш, сов. в. прила́дити, -джу, -диш, гл. = приладновувати, приладнати. Науку приладити до народа. О. 1861. XI. 104; 1862. IX. 125.

повністю...

Тарагунитися, -нюся, -нишся, гл. Двигаться всею массой. Брацл. у.

повністю...