Видзвонювати, -нюю, -єш, сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять.
Ду́рник, -ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Пошився у дурники. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Що ти з Мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Ум. ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку.
Змішувати, -шую, -єш, сов. в. зміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Смѣшивать, смѣшать.
Зопинити, -ню, -ниш, гл. = зупинити.
Поприймати, -ма́ю, -єш, гл. Принять (во множествѣ). Хліб лежить, — от я зараз поприймаю. Ой ти тихий Дунаю, моїх діток поприймай.
Поразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна.
2) Укусить. Софія ( — гадюка) поразила худобу.
Пробрязчати, -чу́, -чи́ш, гл. = пробрязкати.
Прощати, -ща́ю, -єш, сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає.
2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Прощай, прощай, громадонько. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино.
Фуркання, -ня, с.
1) Звукъ, издаваемый фуркалом.
2) Отлетъ, полетъ съ шумомъ крыльевъ.
Халупчина, -ни, ж. = халупина. Ум. халупчи́нка.
