Вербо́в'я, -в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля.
Вимолот, -ту, м. Умолоть.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать.
Заме́тина, -ни, ж. Отдѣльное бревно въ заметі 2.
Лиси́ччин, -на, -не. Принадлежащій лисичкѣ. Дак лисиччина дочка й каже...
Мушке́т, -та, м. Мушкетъ. Іде козак в Україну, мушкет за плечима. Ув. мушкетюга.
Повітка, -ки, ж. Сарай для скота. также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Ум. повіточка.
Поз'їзджати, -джаємо, -єте, гл. Съѣхать, уѣхать (о многихъ). Були річки — повсихали, були кращі — поз'їзджали.
Походжати, -джа́ю, -єш, гл. Похаживать. Косарики косять, а вдівочка походжає, дрібними сльозами покоси поливає.
Сідатися, -даюся, -єшся, гл. Дѣлать усилія, надрываться. Він було аж відається та регоче.
